Ревакович. Ермінь
Львов

О событии

Програма

• Вітольд Лютославський. «Траурна музика» для струнного оркестру
• Кароль Шимановський. Симфонія № 4 «Symphonie concertante» для фортепіано з оркестром, тв. 60
• Владислав Желенський. Увертюра «В Татрах», тв. 27
• Мечислав Карлович. Симфонічна поема «Відвічні пісні», тв. 10

Виконавці

• Йожеф Ермінь, фортепіано
• Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії
• Роман Ревакович, диригент

Роман Ревакович повертається до Львова, з яким його пов’язують тридцять років роботи. У 1995 році саме він разом із композиторами Львівської організації Національної спілки композиторів України заснував фестиваль сучасної музики «Контрасти», на якому здійснив перші виконання в Україні творів Вітольда Лютославського, Кшиштофа Пендерецького, Зиґмунта Краузе, Анджея Нікодемовича, Арво Пярта. Відтоді він десятиліттями возить польську музику до України й українську до Польщі. Десять разів проводив «Дні української музики у Варшаві», записав компакт-диски з музикою Юрія Ланюка, Олександра Щетинського, Ігоря Щербакова. Цей вечір — його власна антологія польської музики за століття, зіграна там, де він її колись починав.

Відкриває програму «Траурна музика» Вітольда Лютославського, данина Белі Бартоку, композиторові, який утік від нацистів до Америки і помер у Нью-Йорку 1945-го. Звучання струнних тут поволі наростає до щільної звукової стіни і потім розчиняється в тиші. Символічно, що концерт почнеться саме з Лютославського, автора, чиї твори Ревакович першим виконав в Україні на «Контрастах».

Поява Четвертої симфонії Кароля Шимановського має кумедну історію. Насправді це фортепіанний концерт, який композитор писав для себе як соліста. Після відставки з посади ректора Варшавської консерваторії 1932 року йому потрібні були гроші, а концерти давали стабільний заробіток. Шимановський мав скромні уявлення про себе як виконавця, тому сольна партія у творі хоч і ефектна, але без надмірної віртуозності. Всю розкіш Кароль віддав оркестру. Звідси й назва: «симфонія концертанте». У листі до подруги він просив: «Тримайте в абсолютній таємниці, що це концерт, кажіть, що це Четверта симфонія». Прем’єру він зіграв сам, у Познані 9 жовтня 1932-го, і публіка змусила його повторити весь фінал на біс. У Фіналі звучить стилізований оберек, польський танець, що набирає обертів і виривається в танцювально-хмільну кульмінацію. Партію фортепіано виконає Йожеф Ермінь.

Друга частина програми приводить нас до романтичних Татр. Увертюра «В Татрах» Владислава Желенського написана 1870 року в Парижі, де композитор тоді вчився, і вперше зіграна наступного року в Кракові. Дві його симфонії не збереглися, тож ця увертюра лишилася головним симфонічним свідченням про композитора, якого в Польщі називають незаслужено забутим.

Завершує концерт Симфонічна поема «Відвічні пісні» Мечислава Карловича, музичні враження автора після самотніх мандрівок Татрами. Три пісні шукають відповіді на головні питання людського буття: «Пісня про віковічну тугу», «Пісня про любов і смерть», «Пісня про всебуття». Мотив смерті в другій частині автор взяв з білоруської похоронної пісні. За кілька тижнів, 8 лютого, його засипало лавиною в Татрах, у тих самих горах, які він так любив. Йому було тридцять два.